Неповторний той день і мить, Коли вперше зустрілись ми, Твої очі, усмішка, погляд... Як приємно з тобою поряд! І не знайду я краще друга, Ти не мій і у тебе друга. Всеодно тобі пише Таня, Бо ж сьогодні цей День кохання!
Вітаю всіх-всіх дівчаток, дівчат, жінок і жіночок З Днем Святого Валентина, Бажаю кохання, щасливих ночей, Блакитних чи карих, чи чорних очей, Щастя великого, щастя земного, Бажаю зустріти Тобі лиш одного, Бажаю кохати людину таку, Щоб радість і тугу ділила твою, Щоб щастям повніли бокали вина, Щоб в вас появилась стежина она, Щоб вела вас світом в далекі дороги, Щоб серце не рвалось від болю й тривоги, Щоб мрії збувались і очі всміхались, І миті щасливі на все залишались...
Відволікай. Від сну. Туману. Буди провину дощову ... Я винна, що таку кохану Мене ти любиш. Як грозу. Не починайся із хмарин. Промінням ніжним Починайся. Кожніську перлу Із перлин Ти одлюби і закохайся. Я вже не можу - той бурштин Твоїх очей Мне тривожить ... Я сумнів свій жену На клин, Тебе збираючи у кожен ... Відволікай. В собі губи. Я дозволяю - Тобі можна. І все життя - люби, люби ... Одчайно, Скраплено, Безбожно!
втопитись у твоїх очицях - безмежнім океані я могла... у безлічі чужих, незнаних лицях твоє шукала, але... не знайшла як раптом погляд серденько прорізав, він заспівав тоненьким голоском! перевернув в душі усяке й різне і влаштував безжальний перелом... я зрозуміла - це ВОНА настала - фіаско чи тріумф - перша любов. вона із самої душі сльозу пускала і стрепенала серце знов і знов! сльоза ж та корінь у душі пустила, не витягти його звідтіль тепер... глибокий, але ніжний шрам лишила, а корінь болі так і не помер.
пройдуть роки... забудуться по-троху твої безмежні сірі ті моря. ми зробим в різні боки кроки... наш шлях освітить із небес зоря як раптом серце знову запалає! той корінь пустить пагінець новий тебе іще сильніше покохаю! той сон обом нам стане дорогий...
Я так тебе люблю, що вже й не розумію: Чи досі - я жила, чи сад - уперш заквіт? Я так тебе люблю, що й думати не смію, Й не думати - не вмію, вогнить то жар, то лід. Я так тебе люблю, що вже сама не знаю, Де подих твій, а де - душа моя? Й не сплю, а сню тобою. Засинаю, - І сон - не сон, а лиш твоє ім'я... Я так тебе люблю, що світ мені немилий, Що тільки й світу в світ, милий, - Ти! я так тебе люблю, що вже немає сили! І ні заплакати, ні провлясти...
