ПЕРШЕ КОХАННЯ Кажуть, що перше кохання – вічне,
безмежне й казкове, перші цілунки й страждання в серці струна
загадкова. В ньому ми розум втрачаєм, полум’ям душі палають, днів
без коханих не знаєм, серце в розлуці страждає. Коли закриваю я
очі й думками в минуле полину, згадаю всі мрії дівочі кохання
те «перше» бодай на хвилину. Воно ж бо якесь незбагненне не можу я
слів підібрати і серце тріпоче смиренно, щоб ті почуття передати. В
щось дивне душа поринає, а очі випалює погляд, подібних чуттів я
не знаю, у мить ту коханий мій поряд. Він душу мою зігріває, дарує
тепло свого серця, в уяві я ще раз згадаю ті очі – два дивних
озерця. Проте пройшло все промайнуло, життя змінилось, я уже не
та, а перше кохання у вічність звернуло та пам’ять про нього
навіки свята.
Желаю любви, но не такой как солнце- оно садится.. Не такой как луна - она не греет... Не такой как ветер - он гуляет... А такой как небо... оно бесконечно...!!!
Ты знаешь? Я боюсь, что ты уйдешь, Что оставишь ты меня Ведь ты не представляешь, Как сильно я люблю тебя! И каждый день я просыпаюсь, Лишь с мыслью этой о тебе. Я так хочу, чтоб ты развеял Все страхи, что живут во мне И прошептал мне нежно, Что не оставишь ты меня, Что будем вместе неразлучны, Что будем вместе - Ты и Я.
