Пробач мене (name) Що я такий.. Такий наївний і далекий Такий далекий та смішний Пробач за те що ти єдина Пробач що ти єдина не моя Ти сонечко що сяє Що світить,що гріє Що дарує усе тепло мені одному Воно своє,воно вже гріє Та серце б'ється бо неспить Душа співає бо кохає Тебе одну ,лише одну І ми закохані з тобою Ідем за руки вдвох по полю Де немає вітра там Де нема нікого там Там тільки ми -одні Де я і ти ,де ми самі...
Про все, про все, про все З Тобою забуваю Комок у горлі жме, В той час як проводжаю, Ледь стримую сльозу, Біль смутку відчуваю, Люблю, люблю, люблю Навіщо ж відпускаю. Яка коротка мить, Побуть в обіймах щастя, І знов чекати, жить - Як в затяжне ненастя. Ти Сонечко й тепло, Чарівна квітка, ніжна пісня, З Тобою був, то все цвіло, А зараз знов опавше листя. Я ледве стримую сльозу Від смутку у цей вірш втікаю, Люблю, люблю, люблю І за Тобою вже скучаю...
Надоїв цей дощ у грудні, Безкінечні сірі будні, Високосний рік минає, Тільки радості немає. Все ж надія в серці тліє І кохання душу гріє, Від одних думок про Тебе, Світлим день стає для мене. Будь, що бкде, тільки ТИ Щоб завжди була щаслива Я люблю Тебе завжди Квіточка моя вродлива.
ти не знав а я кохала ти любив а я не чула... ти благав а я пустила... у поле вітер назавжди все забудь не хочу більше... я забула,попрощалаль!! а ти знайшов... знайшов мене! але бувай..я не люблю!
Мої кроки, твої крила... Я ступаю, ти летиш. Мої сльози - твоя сила: я тремчу, а ти гориш. Мої вірші, твоя пісня; в моїм серці образ твій. Моє "любиш?... " - твоє "звісно", Мої хокку - твій сувій. Я поділена, ти - частка; я проста, ти - ряд умов. Твої губи - моя пастка: математика й любов. Мої очі, твоє тіло... Моя райдуга - твій міст. Моє чорне, твоє біле: я - самотня, ти - соліст.
