Очима ти немов запитував мене
Будеш моєю, чи відмовиш ?
А я - не знаючи про це,
Напевне дала тобі повід.

При зустрічах з тобою серце швидше билось,
Душа тремтіла і ніжно метушилась,
Не знала я, що коїться зі мною,
Чи це тривога, чи Амур з любов’ю.

Невдовзі ти сказав все в голос:
Я хочу, хочу, хочу бути поруч.
І ці слова струмком у вухах дзвеніли
Сказати так таки ж я не зуміла.

Так хочеться п’янкого поцілунку
І ніжних дотиків, та слів твоїх,
Але душа так прагне порятунку
І в скриню замикає звук помислів моїх.

Так хочеться пройти стежку кохання
Але я знаю, що це тільки на мить,
Тому завжди притуплюю бажання
Хоч серденько від цього інколи болить

Так хочеться в житті відчути щастя,
Щоб зумер кохання по душі пробіг
Але між нами завжди буде відстань,
А відстань ця зоветься – ГРІХ.