Вітер і дощ


Якби не вітер, не зустрівся б я з тобою.
Від долі нам нікуди не втекти.
Тебе побачив я перед собою
А дощ продовжував іти…

Цей дощ нагадував дитинство…
Мій мозок заливав думками…
А вітер все здував у порожнечу…
Щоденник заповнявся сторінками…

Якби не вітер, не відчув би я кохання,
Бо дощ би змив всі мої почуття.
Я тільки жив надією чекання.
І відчував, що це кінець життя…

Я знав, що забуття вже близько.
Я бачив чорні хмари над собою.
Стрибнувши, я упав так низько.
Бо знав, що не побачуся з тобою.

А грози все гриміли в небесах.
І дощ ішов, змиваючи сліди.
А вітер дув, розсіюючи страх.
Мене вела дорога в нікуди…

І сльози б не з’явилися в очах,
Якби її не втратив назавжди…
Життя без неї просто жах.
Я йшов, не знаючи куди…