Мені наснивсь прекрасний сон, про ту, кохану й незабутню мрію, про ту людину, яку кохав, про ту, яку ніколи не покину. Не знав, як ніч мені прожити, де день пробути теж не знав, та про її одну я думав, та лиш її одну кохав. Однак не знав я що зробити, щоб мене покохала та, через яку не міг і дня прожити і без якої в серці пустота. Надумав ключ до неї підібрати, щоб можна було серце розтопить і щоб з собою серце те забрати, і щоб те серце завжди при собі носить. Бо полюбив я, покохав. А ДЕ Ж БУЛО ЇЇ КОХАННЯ? На нього я так довго ждав- не мала лиш вона бажання. Не розумію я, що то із нею, чи, може, що в мені не так? Побачив у дівчини фею, а я для неї - лиш простак. Як не старавсь її скорити - нічого не допомогло, не зміг те серце розтопити, щоб воно і моїм було. Що ж, як не хоче буть зі мною, то хай відмовить враз мені, як у моїм не пощастило - хай пощастить в її житті. І зла не маю я на неї, хоч болю мені завдала, в лиш гадаю ось цій феї, щоб хоч вона щасливою була!
|
