Два грибника заблудились в лесу
Долго кричали "Ау!" да "Ау!"
Сыт и доволен, остался медведь
нечего было так громко шуметь

Маленький мальчик на крыше сидел
Был бы он бабочкой - он полетел
Тихо подкрался с дубиною кто-то
Вот и свершилась мечта идиота.

Мрія...
Я все іду дорогою без краю
І наче одинокий сизий птах
Лечу у темряві до свого раю
У пошуках незвіданих пригод
Не знаю де,і що ,і як...
Де сонце сходить і заходить
Коли життя дарує шанс
Я наче в морі щастя з головою
Та розумію-це міраж
Обман солодкий на долоні
Але,як те мале дитя
Смакую я його поволі
Насолодитись хочу тим
Чого нема..Та може буде
І мрія стане вже життям...
...життям якого прагнуть люди.

НАЙРІДНІШЕ
Дзюрчить вода із джерела,
Як килим зелена трава.
Зозуля десь літа кує,
Навкруг все рідне, все моє!

Моя рілля, моя стерня,
Моя стежина край села.
Глибоко тут моє коріння,
Звідси дорога в світ вела.

Все миле й дороге до болю,
Дитинство тут моє пройшло.
Мій краю, я живу тобою!
Наснаги вічне джерело!

Чистий аркуш...
Чистий аркуш паперу…
З чого ж можна почати?
Такий чистий і білий,
Що аж страшно писати…

Не змінились...
На вулиці холодно і зірок не видно
Снігу немає і все так не звично.
Змінилась погода, змінилось життя
І лиш не змінились мої почуття.
На серці тепло, а в душі легкота
Про тебе думки і всі почуття.

Така людина…Така людина що не вміє й не хоче думати про світ,
Вона і потім не зуміє залишить людству заповіт

Чому?
Стою я у холі та думку гадаю
Чому Україну у яму штовхають
Ті люди, сини, українська рать
Яка і не хоче цю думку гадать

ГАРНА ЛЮДИНА
Ти любиш цей світ, і ти мрієш про нього,
І знаєш як жити в гармонії з ним.
Та тільки зривається віра у кого,
Той зразу стає непокірним і злим.
Навіщо втрачати все те, що так ніжно,
Любив ти, творив ти, у серці беріг?
І навіть якщо у душі в тебе сніжно,
Комусь ти поміг розтопити в ній сніг.
Ти знаєш що добре, а що є погано,
Не внось в своє серце багнюки шматок.
Ти гарна людина, й для тебе ще рано,
Ростити бур'ян серед тисяч квіток.

ЖИТТЯ ЛЕГКЕ
Ми йдем по склу, і плач від того,
Що ріже, колить нас, болить.
Не хочем слухать ми нікого,
Бо завжди нас порада злить.
Своєю впертістю ми нищим
Самих себе - але чому?
Помрем, а зло ми де залишим?
Чи може віддамо?... Кому?
Невже приємно в муках жити?
Давайте станем на м'яке!
Тоді ми будемо ходити,
І бачити - ЖИТТЯ ЛЕГКЕ!!!

Початок...
Ти викінь як сміття усе погане
Початок завжди є один
Важкий ...здавалось нездоланний
Що не у змозі й пояснить
Навчись вдихати по-новому
Всі барви незбагненного життя
Емоцію,яка раптово
Перевернула почуття
І не пручайся,видихай спокійно
Бо ти-як світу аромат
Проникнеш у чужі прозріння
І своїм світлом....
темряву розсієш як туман

Мрії
Кожен з нас має мрію круту
Яку береже неначе святу.
Всі ми по своєму ту мрію дістали
Та в потаємне місце поклали.
Захочемо також її ми здійснити
Навіть якщо на всі інші забити.
Мрії наповнюють наше життя
Радістю, горем та сенсом буття.
І якщо уявити на хвильку маленьку
Про те що та мрія здійснилась скоренько.
То зразу ж зникне горе й буття
Залишиться радість, пропадуть відчуття.
Бо хто з нас побачить світла лиття
Якщо не знайдеться темню життя.
З часом та радість відійде в небуття
Зробивши з нас цілу купу сміття.
Тому я вам хочу сказати дзузя
Не варто сумувати із-за мріє незбутя.