Початок...
Ти викінь як сміття усе погане
Початок завжди є один
Важкий ...здавалось нездоланний
Що не у змозі й пояснить
Навчись вдихати по-новому
Всі барви незбагненного життя
Емоцію,яка раптово
Перевернула почуття
І не пручайся,видихай спокійно
Бо ти-як світу аромат
Проникнеш у чужі прозріння
І своїм світлом....
темряву розсієш як туман

Мрії
Кожен з нас має мрію круту
Яку береже неначе святу.
Всі ми по своєму ту мрію дістали
Та в потаємне місце поклали.
Захочемо також її ми здійснити
Навіть якщо на всі інші забити.
Мрії наповнюють наше життя
Радістю, горем та сенсом буття.
І якщо уявити на хвильку маленьку
Про те що та мрія здійснилась скоренько.
То зразу ж зникне горе й буття
Залишиться радість, пропадуть відчуття.
Бо хто з нас побачить світла лиття
Якщо не знайдеться темню життя.
З часом та радість відійде в небуття
Зробивши з нас цілу купу сміття.
Тому я вам хочу сказати дзузя
Не варто сумувати із-за мріє незбутя.

Дощі
Як і в природі, у житті бувають
Сумні, холодні, затяжні дощі,
Там плаче вись, тут вії промокають,
Там грім у небі, тут же – крик душі.

Та перейматися не варто, бо дощі
Весь змиють бруд і відшумлять потоком
І стане у природі й на душі
Так чисто і приземлено високо!