Дівчино, образи незримі
Мені являються вві сні,
Зірниці в небі лебединім,
Дощі пахучі навесні.
і ти, поміж волошок синіх,
Серед квіток пахучих злив,
Моя одна, моя єдина,
Прекрасна, та, якою снив.

Даруй мені своє кохання,
Даруй себе, даруй любов,
Даруй увечері і зрання,
Даруй опівдні знов і знов,
Даруй навік той скарб безцінний,
Прийму його із рук твоїх,
і в щасті, майже Богу рівний,
До твоїх ниць упаду ніг.

Мене ти любиш..
А чи любиш, милаі
Чи тільки губиш
Серденько моєі
Воно без тебе
Hіби й не живе,
А так лише,
існує потихеньку,
Візьми його в долоні,
моє серденько.
Знов оживе відразу.
Тільки ти
Його лиш дотиком
Холодним
Hе згуби.

Кохана, дай мені любові
В важку хвилину на підмогу,
Hаснаги дай мені в роботі,
В імлі знов Покажи дорогу,
Дай краплю радості в скорботі,
і силу дай, і дай любові.

Про щастя і кохання, про райдужне майбутнє
Нехай прекрасні мрії пробуджує весна!
Вона тендітна, юна, але така могутня:
П’янким повітря робить, немов ковток вина!
Вона завжди загадка і незбагненне диво,
Нехай вона дарує тобі все тепло,
Щоб ти була здорова, весела і щаслива,
Щоби в житті твоєму чудово все було!

Весна дарує прозору даль,
рожеві мрії, роси світанкові,
щоб тебе минали смуток і печаль,
відкритим було серце для любові.

В цей день весняний посміхнись
Сьогодні твоє свято!
Хай несподіванок буде багато!
Кохання ніжності й тепла!
Всього-всього тобі сповна!

Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!

Щоб руки боліли, тільки від квітів
Губи - від поцілунків,
а тіло від кохання.