Іде заняття в школі. Вчитель:
- Хто вважає себе дурнем, підведіться.
Через декілька хвилин підводиться Вовочка.
- Ти що, вважаєш себе дурнем?
- Hі, але негарно, коли ви один стоїте…

Мама Вовочки – вчителю:
- Мій Вовочка – геній. В нього стільки геніальних ідей,
чи не так?
- Так, особливо коли діло доходить до уроків хімії.

Сидить Вовочка в трамваї. Поруч стоїть бабуся.
Вовочка: Ну, що, ноги болять…
Бабуся: Болять, болять…
Вовочка: А ви, коли маленькою були, старшим місцем поступались?
Бабуся: Поступалась, поступалась, внучику…
Вовочка: Ось тому вони й болять!

6-річний Вовочка в сльозах прибігає до мами і скаржиться їй на свою молодшу сестричку:
- Вона мене за волосся схопила!
- Вовочка, ти не повинен так переживати: вона ж ще маленька і не
розуміє, що це боляче, коли тягають за волосся.
Вовочка йде. Через якийсь час з кімнати знову доноситься дитячий плач.
Мама вбігає в кімнату і питає у дітей:
- У чому справа?
Вовочка:
- Тепер вона все розуміє!

Діти з вчителькою знялися на фотку. Вчителька переконує їх купити кожному собі по фотографії:
- Представте, як це здорово – коли ви вже будете дорослими, подивитесь на фото і скажете: "А ось Марічка, вона тепер актриса. А це ось Петрик, він тепер лікар…”
Тут пролунав тихий голос Вовочки із задньої парти:
- "А ось це Марь Іванівна, давно вже померла…”