Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
Ми не вітались і не прощались. Ми не кохали, а просто вдивлялись у ту далечін. Дивились ми в очі, а бачили ночі Які не хотіли так бавити нас. І зорі, і місяць і небо безкрає і серце ридало немов боючись Навіщо казати жахливі ті речі Коли навкруги панує ітак та злість. І знову безкрає, те небо безкрає І ми сидимо, тупо дивлячись вниз Нема що сказати. лиш хочеться знати Чи йти нам далі, чи просто розійтись...
Сьогодні дощ, а завтра завірюха Сьогодні кохання, а завтра розлука. Сьогодні ти любиш, а завтра забудеш, Можливо, ти зараз вже іншу голубиш... Давно я вже знаю - кохання не казка Та все ж таки всюди шукаю ту ласку. Ти той, яких одиниці на світі, Без тебе я просто не можу прожити. В твої почуття я давно вже не вірю- Любов замела снігові заметілі Ну що ж, я пішла і двері закрила Та знай:Я люблю і завжди любила....
Ти не вір у безхмарне небо У чрнече розп"яття рук. На землі по земному треба... Натерпітися щастя і мук, Закохатися до божевілля Ощасливитись мов у сні, І зіграти таке весілля Або просто почути-"НІ". А як ні,то зціпити зуби І спалити усі мости. Вір завжди у холодні губи І в короткі його листи, І в набрякле грозою небо, І в чернече розп"яття рук. На землі по земному треба... Натерпітися щастя і мук!
Моя любов - немов листок осінній Тріпочеться на вітрі і тремтить, Сильніший подих - і в легкім падінні Кружляє сумно і летить, летить... Торкнувсь землі - і згасли всі надії, Немає у минуле вороття... Бо нам дано один лиш шанс, а мрії - Ведуть в нікуди...Мрії - не життя!
Боюсь я вітру і боюсь морозу, Боюсь спокуси і боюсь я мрій. Але я вірю, що моя любов - мімоза, Заквітне знову після довгих буревій!
Не питай мене, не треба Чи болить душа від слова, Не картай себе даремно, Не згадаю більше цього. Але поки час збігає, Собі серце розриваю, Не забуду я твій голос, Та почути не чекаю…
Розтоптали моє серце, Наплювали мені в душу, Мов кинджал був твоє слово, Та змиритися з цим мушу. Твої очі мов ті зорі, І прекрасні, і далекі, Не зустріну я твій погляд, Хоча буде це не легко…
Не жалій мене, не треба, А живи як ти захочеш, Знаю мріяв я даремно, Закохався в твої очі. Своє серце розкриваю, Я віддам його для тебе, Але видно нам не доля, Не лежить душа до мене…
Ці слова й думки про тебе Вже ніщо не поміняють, І стосунки не повернуть, І любити не заставлять. Але буду памятати Всі миттєвості з тобою, Щоб завжди охороняти Серце кригою твердою…
Подарувала Тобі весн у а Ти мені осінь. подарувала Тобі міся ць а Ти мені зорі. Подарувала Тобі серц е а Ти обер нувся І не сказавши нічого пішов.
Залишилась самотня на упустошеній в улиці. І зорі загасли, поки нувши осінь зі мною на само ті. І сльози полинули, я к річка із неба безк райого. І Він пішов не сказавшиЛЮБЛЮ!
Я бачила все і чути не хочу! Твоїм вибачанням настав вже кінець! «Кісочко,мишко, не все так, Повір ти мені!» Слова ці я чула не раз І вірила кожному слову тоді, Але я змінилась, не буде вже так! Як було колись робив ти не раз, Боляче було кожного дня Я не забуду цього тобі Я вже не та і не твоя Кажу тобі цього же дня!
Словам не вір, казали всі, Але не слухалась я їх. Мені казали кинь його Він не для тебе от і все! Не вір словам,усмішці і очам, Не вір йому-це все обман! Не тільки ти в його думках. Він не святий повір мені Казали подруги мої. Страждала,плакала ночами Казала все-кінець Но перший крок зробить я не могла! Люблю,кохаю – Думала в думках Я хочу приласкать , зігріть , поцілувать Но дальше жить я не могла так ! Ненависть,біль,мовчання Це завдяки йому пережила я! І день і ніч страждалая, Бо вірила його словам. Тепер жалкую я про те Але запізно все сказать І вибачанням я не вірю вже, Бо ці слова вже чула я не раз. І більше вже не буде так, Бо не повірю всім я вам!!!
Моя історія далека і сумна, Вона з любовного пелюстка виростає... Я до нестями полюбила юнака, В він про це - можливо і не знає, Роки спливають мов нестримна течія Самотність серця- душу розриває Люблю його, люблю понад життя, А він про це - не знає.... Історія з мого життя Хвилини смутку і чекання, Як далі жити і всіті маю я, Не вянуть пелюстка мого кохання.....
Я залишаюся одна, Із своїм тим коханням. Буду жити сама, Стану вільна, жаданна. І можливо колись... Як побачиш мене Скажеш, що ти любив, але просто не зміг... Ні не зміг ти забути погляд ніжний, п'янкий, Ті холодні години що порвів в самоті... Скажеш знову: -"Вернися" Скажеш знову: -"Люблю" Та словам не повірю Я обернусь й піду
коханий, знай, що я тебе люблю Хоча не маю права так казати, Що стрілись ми не у таку пору І що не можемо наші долі поєднати Та все ж для мене ти ясна зоря, Що так яскраво засіяла серед ночі, І кожен раз коли на тебе дивлюсь я. Я поглядом своїм цілую твої очі.
