Сипле, сипле, сипле сніг. З неба сірої безодні, Міріадами летять Ті метелики холодні.
Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя, Всю красу лугів і поля.
Білий килим забуття, Одубіння, отупіння Все покрив, стискає все До найглибшого коріння.
Сипле, сипле сніг, Килим важче налягає... Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає.
|