Сипле, сипле, сипле сніг. Мов метелики сріблисті, Сніжинки біленькі, чисті Тихо стеляться до ніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Тихо, легко і спроквола Покриває все довкола, Ні стежок, ані доріг... Сипле, сипле, сипле сніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Все присипав – доли, гори, Вже ввесь світ – мов біле море, Біле море без доріг. Сипле, сипле, сипле сніг.
Пролітають біленьки сніжинки І сріблясто на сонці блищать. Мамо, мамо, чому я сніжинки Не умію ніяк упіймать? Вже здається, що ніби й спіймаю, А відкрию долоню: нема! Лиш водичка з долоні стікає. Лиш водичка в долоні сама. Каже мама здивовано доні: - А чи знаєшь, чому це так є? Бо у тебе тепленька лодоня, А сніжок від тепла розтає. І помислила доня хвилинку, Рукавичку наділа свою. - Мамо, - каже, - тепер я сніжинку Вже напевно, напевно, зловлю!
Там, де поле, там, де луг, Ходить завірюха, Сипле сніг із рукавів І морозить вуха. Щоки полум”ям горять, Та біжать малята, Щоб везти із гірки сміх На своїх санчатах. Ти, вітриську, зупинись, Йди із нами гратись, На санчатах цілий день Будемо кататись.
Тихо, тихо сніг іде, Білий сніг, лапатий, Ми у двір скоріш підем, Візьмемо лопати. Ми прокинем зранку Стежку біля ганку, Вийде мама з хати І почне питати: - Хто ж це так доріжку Вміє прокидати?
Падав сніг, Падав сніг – Для усіх, усіх, усіх, І дорослих і малих, І вселих і сумних. Всім, хто гордо носа ніс, Він тихцем сідав на ніс. А роззяв, як на сміх, Залетів до рота сніг. Вереді за комір вліз І довів його до сліз. А веселі грали в сніжки – Сніг сідав їм на усмішки І сміявся з усіма: - Ой, зима, зима, зима!
Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком! Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком, Бабу здоровенную, . Уночі страшенную, Зліпимо гуртом. Зробим очі чорнії, Рот і ніс червонії – Буде, як мара! День і ніч стоятиме З нашого двора. Гляне ясне сонечко В весняне віконечко – Бабу припече, Де й мороз той дінеться, Геть від баби кинеться, З ляку утече!
Голуби злетілися біленьки, Мабуть хтось їм хліба накришив, - То вночі пройшов сніжок легенький І усе довкіл запорошив. Не спурхне сніжок цей голубами, Як весінне сонце припече, Він струмком зів”ється між горбами І в далеке море утече.
З Новим роком, браття милі, В новім щастю, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров”ю, В мирі, з братньою любов”ю, Відтепер ішов нам час. Щирій праці Бог поможе! Дай вам Боже все, що гоже!
Сипле, сипле сніг, Криє переліг, Білим килимом лягає Аж під наш поріг. Легкий білий пух, Наче той кожух, Криє землю, щоб не знала Стужі й завірюх. Тишина кругом. Спи спокійним сном, Заки збудешся весною З рутяним вінком.
Вже перший сніг кружляє над землею. І тихо падає. Уже вода Замерзла на озерах.Опада Останнє листя і яснить алею. Останній сніг, там бурий, там блакитний, Іще лежить в окопах і ярах, Ще в пам"яті метелиць білий жах, Ще сонце спить
