Забудь мене. Так, ніби і не було. Забудь, вважай, що вітром здуло, Забий, для тебе ж статус важливший Прошу, мені на вуха вермішель не вішай. Я Стерво, Сука, Блядь - я не для тебе, Але будь добрий, хоч разок поглянь на себе: Характер - супер, зовнішність в порядку, А от в душі - лайно і з мозком неполадки. То що? Ти, кажуть, вирішив "збиватись"? Для чого тоді там про настрій щось питатись? Забудь! Забий! І у фіналі лиш: "Бувай, Руденька! А ти на щось надіялась? Дурненька!" ОКей. Я йду. Та знай, ти ще мене згадаєш. Попросиш ще тепла, а я скажу:"Ти знаєш, минув той час, де я була дурненька І в кожного тепер свій шлях! Бувай, Маленький!"
|