Туманом твої віки оповиті,
В очах серпанок тихо засина,
До серця твого стежечка закрита,
Кохання снігом замела зима.
Твоє “забудь “ я залишу у вчора,
Моє “прощай “ хай завтра прозвучить,
Сьогодні осінь листям нас огорне,
І пристрасть просить зупинися мить.
І знову між двома цей танець вічний,
Нас закружля веселка почуттів,
охопить радість і омиє ніжність,
ми струнок щастя вип’ємо без слів.
А на світанку я торкнусь тебе губами,
“ Прощай, прощай “ думками прошепчу,
Забудь про все ,що було поміж нами,
І вітру подихом назавжди відлечу.
Подаруй мені любий кохання,
Що так схоже на зиму в снігу,
Його пісня – птахів щебетання
Воно ніжне як квіти в саду.
Його пристрасть це блискавки постріл,
У безмежність далеких світів,
Лебединої вірності досить
Щоб напитись життя до країв.
Глибини зачерпни ти у неба,
Чистоти – попроси у зорі,
Ревність також - і в ній є потреба,
Подаруй це кохання мені.
Це лиш початок, – не кінець: Гучне биття закоханих сердець, Початок всіх переживань, Нестримний потяг до бажань, І час розлуки та незгоди, Та поцілунків насолоди, Початок мрій, надій і прагнень, Солодка мить усіх досягнень
Ще мить...Одна-єдина мить... Тече сльза солоною рікою, Летять слова шаленою юрбою, А серце плаче , і душа кричить. Ще мить... Одна-єдина мить.. Розлуки мить чи вічного кохання..? Що буде:вірність а чи розставання..? Все скаже час...Наш голос промовчить...
Це лиш початок, – не кінець: Гучне биття закоханих сердець, Початок всіх переживань, Нестримний потяг до бажань, І час розлуки та незгоди, Та поцілунків насолоди, Початок мрій, надій і прагнень, Солодка мить усіх досягнень
Я бачила все і чути не хочу! Твоїм вибачанням настав вже кінець! «Кісочко,мишко, не все так, Повір ти мені!» Слова ці я чула не раз І вірила кожному слову тоді, Але я змінилась, не буде вже так! Як було колись робив ти не раз, Боляче було кожного дня Я не забуду цього тобі Я вже не та і не твоя Кажу тобі цього же дня!
Моя історія далека і сумна, Вона з любовного пелюстка виростає... Я до нестями полюбила юнака, В він про це - можливо і не знає, Роки спливають мов нестримна течія Самотність серця- душу розриває Люблю його, люблю понад життя, А він про це - не знає.... Історія з мого життя Хвилини смутку і чекання, Як далі жити і всіті маю я, Не вянуть пелюстка мого кохання.....
Я залишаюся одна, Із своїм тим коханням. Буду жити сама, Стану вільна, жаданна. І можливо колись... Як побачиш мене Скажеш, що ти любив, але просто не зміг... Ні не зміг ти забути погляд ніжний, п'янкий, Ті холодні години що порвів в самоті... Скажеш знову: -"Вернися" Скажеш знову: -"Люблю" Та словам не повірю Я обернусь й піду
Я не знаю,що сталось зі мною Кожен день питаю себе, Чому все на світі яскраве стає, Коли бачу тебе я уже! Минають хвилини,години і дні, А я все не знаю,що думаєш ти! Як би хотілось з тобою зустріти І ніжно тебе приласкать, Щоб ти вже ніколи на світі Не чувся самотньо от так
