Коханий, я Люблю Тебе, А ти мене все ігноруєш, За що мені життя таке? Вночі я плачу-ти не чуэш, Останнє слово за тобою, Останній вибір тільки твій, Ти знай, що я житу тобою, А ти не хочеш бути мій!!! Пройдуть роки і я забуду, І серце стане камяне, А ти, знайдеш свою кохану, Або вона знайде тебе...
Моя історія далека і сумна, Вона з любовного пелюстка виростає... Я до нестями полюбила юнака, В він про це - можливо і не знає, Роки спливають мов нестримна течія Самотність серця- душу розриває Люблю його, люблю понад життя, А він про це - не знає.... Історія з мого життя Хвилини смутку і чекання, Як далі жити і всіті маю я, Не вянуть пелюстка мого кохання...
Искорка твоей души, однажды пронзившая моё сердце, разбудила в нем вулкан чувств, из которого вырос огненный цветок вечно пылающей страсти и любви к тебе, милый! Каждую ночь мысли о тебе, словно звездопад, гроздьями падают и сгорают во тьме, оставляя только обжигающий след грусти и печали... Мне не отогнать тоску... Она маленьким мотыльком прилетает как только спускается сумрак и не заметно садится на моё плечо, постепенно превращаясь в большую печальную птицу, окутывающую меня своими к
Приховане чуття! "Чому ти знову плачеш?",- Запитуєш мене, Як жаль, та ти не бачиш, Що я люблю тебе. Нажаль не розумієш мої ти почуття, І в холод не зігрієш бо я тобі чужа. Не втішиш, не обіймеш, Не скажиш ніжних слів, Кохати не умієш, А міг,якби хотів... Всю ласку обміняєш На кілька звичних фраз, Ти просто не кохаєш, Марнуючи мій час. Можливо покохаєш Тоді й мине життя Та все ж я зберігаю Приховане чуття!
